Jason McRoy, як справжня рок зірка, жив швидко і помер молодим. На змаганнях він вкручував начебто останній раз, розбиваючись, ламаючи велосипед і себе, але продовжуючи перегони до самого фініша.
Сьогодні, кумедно дивитись на те, як катали в 90-х, але спробуйте самі повторити таке на аналогічному велосипеді.
Звичайно, він не був єдиним прорайдером на зорі розвитку даунхілу, але саме Jason став першим Британцем, що підкорив світову арену. З нього брали приклад початківці такі як Steve Peat.
Окрім шаленого стилю їзди, Jason McRoy виділявся своїм яскравим неординарним зовнішнім виглядом. Одяг 90-их сьогодні викликає тільки посмішки, але тоді це був самий писк моди і Jason задавав ритм в моді. Відоме татуювання на плечі вражало велоспільноту тих часів настільки, що перетворилось на щось типу його особистого логотипу.
Колеги по команді та журналісти придумали йому звучне прізвисько Jason McRoy – JMC, яке швидко та гучно ввійшло в лексикон фанатів даунхілу того часу.
Отже, давайте по порядку.
Ще до свого народження, Джейсону довелось боротись за своє життя, оскільки вагітність його матері проходила дуже складно, і лікарі рекомендували робити аборт.
Але всупереч всім прогнозам, пологи пройшли успішно, хоче і не без ускладнень. І ось, 26 листопада 1971 року на світ з’явився майбутній JMC. Від самого народження він був слабкою дитиною, часто хворів. При черговому медичному обстеженню було виявлено серйозну хворобу – дірка в серці. Через малий вік лікарі не могли робити таку складну операцію на серці, тому було прийнято рішення відкласти операцію на певний час. Коли Джейсону було пів року він захворів на пневмонію. Хоча здоров’я майбутньої зірки залишало бажати кращого, його енергія била ключем. Так один раз він невдало «вийшов» з дитячого стільчика, до лікарні було далеко, тому батьки звернулись до дільничного лікаря, який запропонував шити рану без анестезії, оскільки її у лікаря просто не було на той час. Наступним «подвигом» юного Джейсона був перший в його житті спуск в картонній коробці зі сходів, результатом якого стала поява ще 6 швів.
Із-за проблем з серцем Джейсону під час навчання в школі забороняли займатись фізкультурою, але, вже будучи в середніх класах школи, медичне обстеження показало, що дірка в серці фактично повністю затяглась. І після цього JMC відкрив для себе радість їзди на велосипеді, досягши успіху настільки, що зайняв 3-тє місце в загальному заліку на BMX змаганнях в Сандерленді. Після цих змагань велоспорт став для нього сенсом його життя. Він приймав участь в кожних ВМХ змаганнях, постійно займаючи місця в перших трійках. Його їзда була шаленою, яка притаманна всім підліткам, але Джейсон їздив наче божевільний, що з одного боку приносило йому перемогу за перемогою, а з іншого - травму за травмою. Результатом цього стало серйозне пошкодження зв’язок коліна, тому йому довелось залишити катання на велосипеді.
Більшість лікарів ставили невтішні прогнози, коліно просто хиталося зі сторони в сторону. Великих зусиль потребувало знайти спеціаліста зі спортивних травм, який запропонував закріпити коліно штучними вуглеволоконними зв’язками. Операція пройшла досить успішно, і Джейсон почав потроху тренувати травмовану ногу, поступово зміцнюючи м’язи для запобігання рецедиву. Оскільки велоспорт був закритою темою, на заміну йому прийшло заняття бігом. Нога ще нормально не функціонувала, але бажання, енергія та завзятість призвели до того, що він почав не тільки нормально ходити, а й досить непогано бігати. Його взяли в команду легкоатлетів, але тут травма проявила себе з іншого боку, при забігах на дальні дистанції, коліно розхитувалось, стопа втрачала своє правильне анатомічне положення і з кожним кроком пальці перетворювались на криваве місиво. Тому 16-річному хлопцю довелось відмовитись і від бігу.
Джейсон пробував себе в футболі та сквоші, але це було не його, тому він знову повернувся до спортзалу відновлюватись та укріплювати коліно. Окрім цього, не дивлячись на заборони лікарів, JMC купив собі гірський байк. Найближчим часом, після придбання велосипеда, хлопець приймає участь в своїх перших змаганнях зі швидкісного спуску та займає перше місце в категорії любителі, хоча сам він підпадав під категорію юніори. Більш того, в загальному заліку він виборов третє місце. Такі результати не могли бути непоміченими і JМС було прийнято в місцеву команду. Повернулися гонки, а разом з ними і відчайдушний стиль їзди, за ними перемоги та нові травми. Але, як би не травмував себе, не ламав своє тіло та велосипед, дух Джейсона поламати було неможливо. Він завжди доїжджав гонку до кінця, не дивлячись на біль та кровотечі. І скоро хлопець був запрошений в національну команду Великобританії, а вже в 93-му завойовує титул національного чемпіона «Туманного Альбіона».
Відповідно з ростом результатів та слави росли і амбіції JМС - не бажав обмежуватись перемогами тільки на батьківщині. Він приймає рішення брати участь в міжнародних змаганнях. Такий вчинок не сподобався його британським спонсорам та керівництву Національної збірної. Але це не зупинило амбіційного гонщика. 93-й рік став великим міжнародним проривом для JMC, він займає друге місце в престижній міжнародній гонці «Mammoth Kamikaze race». Саме виступ в цих змаганнях дозволив підписати йому контракт в 1994 році з компанією Specialized.
Це досягнення стало вершиною його велосипедної кар’єри, але не тому, що Джейсон втратив форму чи здався.
24 серпня 1995 року, на вершині своєї слави, його життя трагічно обірвалось. Версій його загибелі дуже багато: одні пишуть, що він потрапив в аварію на своєму мотоциклі, інші джерела кажуть, що він був вбитий в результаті дорожнього інциденту.
На місці його загибелі мама з братом встановили імпровізований монумент пам’яті, куди багато прихильників в знак поваги приносять різні пам’ятні речі.
В 2009 році, в знак визнання досягнень та нагород, Jason McRoy посів своє законне місце в Британському залі велосипедної слави.
