Народився Дейв Мірра в невеликому провінційному містечку Чіттенанго в штаті Нью-Йорк в звичайній американській сім’ї. Мірра був другою дитиною і ріс разом з старшим братом на ім’я Тім.
Хлопчики рано відчули, що таке втрата: коли Дейву було всього чотири роки, їхні батьки розлучились і мама пішла з сім’ї. Хлопці залишились разом з батьком.
Їхнє дитинство пройшло на вулиці і лише спокій та тиша провінційного містечка вберегла їх від дурної компанії. Замість наркотиків хлопці захоплювались велосипедами. Як раз саме на 80-ті припадає початок експериментів з трюками на велосипедах. Дейв та його товариші, з якими він познайомився через старшого брата, почали модернізовувати свої велосипеди: ставити колеса меньшого діаметра, прикручували до рами обрізки труб ,за допомогою яких можна було ковзати по бордюрам та парапетам, будували саморобні трампліни та великі рампи. Це був початок зародження в США нового виду спорта, який пізніше назвуть ВМХ.
В штаті Нью-Йорк, в цій американські глухомані, 13-річний Дейв прийняв участь в перших змаганнях з BMX, які стали його дебютом. Він не переміг, але показав, що в своєму юному віці здатен змагатись з професійними райдерами. Після цих змагань Дейва помічають і перші спонсори, які швидко підписали з ним контракт.
Після того як брат Дейва вступив до коледжу і переїхав в місто Грінвіль в Північній Кароліні, за ним переїхав і Дейв, якому набридло його тихе провінційне містечко.
Так склалось, що незабаром в Грінвіль переїхав відомий на той час велосипедист Райан Найквіст. Дейв швидко знаходить спільну мову з Райаном на основі спільних інтересів і вони стають гарними друзями. Вже тоді молодого Мірру називали Mirracle Boy, що в перекладі означає «Чудо-хлопчик». Прізвисько закріпилось за спортсменом і не полишало його протягом всієї його професійної кар’єри.
Свій справжній рівень майстерності Дейв зміг показати лише в 1995 році, коли вперше відбулись Світові екстремальні ігри XGames. До цього моменту не існувало такого масштабного чемпіонату світового рівня, перемога в якому робить гонщика кращим з кращих в своїй країні та у всьому світі.
Звичайно, Дейв не міг пропустити таку подію і прийняв участь у цих змаганнях, з яких повернувся з нагородою. До того часу в місті, де він проживав, встигло оселитись близько двох десятків професійних велосипедистів, перетворивши тихе містечко на справжню екстремальну Мекку.
З того часу аж до 2009 року, коли Мірра прийняв рішення відійти від екстремльаного спорту, він приймав участь в кожному XGames. І кожна участь в Олімпіаді завершувалась для нього як мінімум однією нагородою. В результаті він став рекордсменом за кількістю завойованих нагород: 24 медалі (з яких 14 золото). Цей рекорд тримався аж до 2013 года, коли Дейва обійшов скейтер Боб Бернквіст.
Важливо відмітити те, що Мірра захоплювався не тільки велосипедним спортом. Досягнувши в ньому свого роду межі, ставши справжнім засновником сучасного BMX-руху, відкривши власну чудову велосипедну компанію, він зацікавився іншими видами спорту. Другим коханням Дейва стали автомобілі. Він навіть зміг стати учасником декількох раллі в якості професійного гонщика, фінішувавши, як правило, на подіумі. Окрім цього, він приймав участь в змаганнях з сучасного тріатлону, та спробував навіть свої сили в змаганнях Ironman, що схожі на тріатлон, але набагато складніші: плавання на дистанції 3,86 кілометра, велогонка на шосе 180 кілометрів та біг на марафонську дистанцію – 42,195 кілометра.
В середині двохтисячних років Мірра був названий одним з авторитетних журналів в числі 50 самих завидних холостяків Америки. Але скоро він втратив цей статус, одружившись з дівчиною на ім’я Лорен, яка народила йому двох доньок.
Перед смертю Дейв опублікував в своєму фотоблозі своє спільне сімейне фото, підписавши його «Мій рок! Слава Богу!». Дивно те, що трохи раніше він виклав фото з боксерського поєдинку, під яким був підпис, який ніяк не можна порівняти з останнім «Бийся за перемогу! В кожного з нас свої битви. Ніколи не здавайся. Люблю вас всіх.»
В четвер 4 січня 2016 року Дейв Мірра покінчив життя самогубством. Його тіло було знайдене в власному фургоні, в районі, де він провідував своїх друзів. Смерть наступила в наслідок вогнепального поранення, яке за версією поліції 41-річний спортсмен наніс собі сам.
