Велосипедна вилка – це обов’язкова складова будь-якого велосипеда. З її допомогою переднє колесо кріпиться до рами і здійснюється керування безпосередньо велосипедом під час їзди. Вилки бувають жорсткими (ригідними) або амортизаційними. Жорсткі вилки встановлюються, як правило, на шосейних велосипедах, але можуть бути також встановлені і на гірських велосипедах чи туристичних.
Сучасний ринок представлений великою кількістю амортизаційних вилок для велосипедів. Вони різняться своєю жорсткістю, технологіями, якістю.
Для чого потрібна амортизаційна вилка?
Задачею амортизаційної вилки являється зняття навантаження з рук, забезпечення комфорту та збільшення безпеки під час їзди на нерівних поверхнях або екстремальних спусках. Іншими словами, вилка поглинає удари та вібрації, які отримує колесо при їзді по нерівних поверхнях. Таким чином, захищаються не тільки верхні кінцівки велосипедиста, але й вся передня частина велосипеда. Окрім цього, при амортизації знижується ефект гальмування від різних нерівностей, а сам велосипед стає більш керованим на трасах з нерівним покриттям.
З вище сказаного можна вивести три головних переваги амортизаційних вилок:
- Зменшення навантаження на руки;
- Зменшення ударно-вібраційного навантаження на вузли велосипеда;
- Збільшується швидкість і покращується керованість при їзді по пересічній місцевості або нерівній трасі.
Але є також і мінуси. Наприклад, на рівній дорозі або при підйомі на гору, якщо амортизаційна вилка не обладнана блокуванням, Вам прийдеться докласти набагато більше зусиль для розгону. Окрім цього, вага вилок з амортизацією більше ніж вага ригідних вилок.
Конструкція велосипедної вилки.
Технологічний прогрес не стоїть на місці. Це стосується і велоіндустрії. Розробляються нові форми рам, гальм та інші велосипедні компоненти. Без уваги розробників не залишаються і велосипедні вилки. Якщо раніше вони складались з однієї суцільної частини, то зараз вилки збираються з десятків різних деталей.
Будь-яка вилка починається там, де закінчується рульова колонка. Зверху, на короні, зазвичай встановлюються важелі регулювання жорсткості ходу і його блокування. Далі, по бокам - внутрішні труби, за рахунок їхнього ходу і виникає амортизація. Для запобігання потрапляння бруду всередину механізму вилки, знизу від внутрішніх труб зазвичай встановлюються манжети або пильники. Під пильниками розміщуються сальники – спеціальні прокладки з пористого матеріалу, задача яких прибирати залишки змазки в середині вилки і розмазувати її рівномірно по всій частині труб.
Колонки, в яких ходять ноги внутрішніх трубок, називаються штани, які з’єднуються зверху перекладиною (горилою). Ця перекладина додає додаткової міцності конструкції. В штанах розміщене все саме цінне – це амортизатор і демфер в пружинних вилках, або резервуари для масла і повітря в повітряно-масляних вилках.
Довжина хода вилки.
Чим більше перешкод у вигляді ям, каміння, бугрів, тим більшим повинен бути хід вилки. Для велосипедів, що використовуються в місті або гібридів, достатньо і 25-40 міліметрів ходу. Такого діапазону достатньо для нейтралізації ударів і вібрацій, що виникають під час їзди містом чи парковими зонами.
Хід 75-100 міліметрів відмінно підійде для туристичних маршрутів, крос-кантрійних перегонів та активного катання по пересічній місцевості.
Вилки з ходом від 120 міліметрів і вище встановлюються на велосипеди, які використовуються для екстремальних дисциплін таких як даунхіл та фрірайд, або на велосипеди з заднім амортизатором.
Типи велосипедних вилок
Найдешевший тип вилок – це пружинні. Якість амортизації залишає бажати кращого. Знос пружини відбувається досить швидко, в результаті чого вилка стає або «дерев’яною» або занадто м’якою. Такий тип вилки буде відмінним вибором для початківців та для людей, які катаються містом або по легкому бездоріжжі.
Пружинно-еластомірні вилки для велосипедів коштують дорожче, ніж пружинні. В середині пружини розміщені еластоміри (гумові елементи), які допомагають пружині гасити удари і не занадто швидко вистрелювати назад. Головним мінусом таких вилок є те, що вони дуже легко замерзають і руйнуються при низьких температурах.
Теж будуть гарним вибором для велосипедистів-новачків.
Повітряні вилки – відмінний варіант для неекстремального катання. Замість пружини в середину накачується повітря, яке виконує роль амортизаційного елемента. Повітряні вилки мають невелику вагу, за що їх і полюбляють велосипедисти. Але при сильних навантаженням можуть пропускати повітря через манжети та не спрацьовують на невеликих нерівностях.
Масляно-повітряні вилки – основну роботу виконує повітря, а масляний картридж гасить вібрації і невеликі нерівності на трасі. Мають довгий строк служби і не надто вибагливі при перепадах температур. Потребують постійного догляду.
Масляно-пружинна вилка. На відміну від інших пружинних вилок, вирізняється відмінною якістю і довгим строком служби. Удари гасить трошки гірше, ніж повітряно-масляна, зате витримує великі навантаження. Такі вилки, як правило, входять в топовий сегмент і обираються досвідченими велосипедистами. Такий тип вилок краще всього підходить для екстремальних видів велосипедів.
Регулювання амортизаційної вилки
Для того, щоб в повній мірі використовувати можливості, які може надати амортизаційна вилка, потрібно вміти правильно її налагодити. В першу чергу це стосується вилок середнього та високого рівня. Прості бюджетні моделі, як правило, не мають ефективних і точних можливостей настройки.
Попереднє навантаження (preload).
Регулювання, яке присутнє в багатьох велосипедних вилках. Зазвичай знаходиться в верхній частині ніг та визначає посадку вилки під вагою велосипедиста в статичному положенні. В бюджетних моделях помітного впливу на характеристики вилки не було помічено. На більш якісних моделях варто налагоджувати на 10-20% від загального ходу вилки. В пружинних вилках це досягається затиском або заміною пружини з іншими характеристиками жорсткості. На повітряних - зміною тиску в позитивних камерах.
Відскок (rebound).
Визначає швидкість повертання вилки в початковий стан після стискання. Це важлива характеристика вилки, яка показує можливості її налагодження під різні типи покриття та стилі катання. Для їзди по шосе і рівних дорогах, як правило, встановлюють повільну швидкість відскоку. В усіх інших випадках здійснення регулювання відбувається в залежності від умов катання та особистих переваг. Деякі вилки мають систему, що дозволяє їй самостійно змінювати швидкість відскоку та інші параметри, в залежності від траси та характеристик руху. На бюджетних моделях вилок регулювання відскоку не передбачено.
Швидкість стиснення (compression).
Це регулювання, яке відповідає за швидкість стиснення вилки під дією ударів від поверхні. Розрізняють високошвидкісне і низькошвидкісне стиснення.
Низькошвидкісне стиснення (low-speed compression) – найбільш важливе регулювання. Дозволяє точно налагодити чуттєвість вилки при опрацюванні мілких нерівностей покриття, мінімізувати розкачку при педаляжі, нахили при гальмуванні та перерозподіл ваги при поворотах.
Високошвидкісне стиснення (high-speed compression). Відповідає за настройку роботи вилки на великих нерівностях, при високих швидкостях переміщення штоку вилки. Наприклад, при приземленні після стрибка з трампліну. Таке регулювання характерне для вилок, що виготовляються для екстремальних велосипедних дисциплін.
.png)
Регулювання довжини хода вилки.
В простому варіанті являє собою механічне блокування вилки та існує навіть на бюджетних моделях. Більш сучасні і професійні конструкції мають можливість плавної чи ступеневої зміни хода. Найчастіше такі системи зміни ходу зустрічаються на двухпідвісних велосипедах типу «ендуро».
Пружина стискання (positive spring).
В простих моделях вилок регулювання пружини, яка працює на стискання, розміщується в верхній частині ніг вилки. На повітряних вилках регулювання здійснюється дуже легко, шляхом зміни тиску повітря в позитивних камерах.
Пружина відбою (negative spring).
Визначає початкові параметри хода вилки, дозволяючи регулювати базові значення реакції вилки на невеликі нерівності. Найпростіше і найефективніше регулювання пружини, що працює на відбій, регулюється на вилках з повітряною негативною камерою.
Догляд за велосипедною вилкою.
Незалежно від того, якого типу Ваша вилка, її ноги завжди потрібно тримати в чистоті. Для цього перед кожною поїздкою і після неї потрібно протирати їх сухою та чистою ганчіркою, приділяючи особливу увагу зоні, в якій розміщені пильники. Не рекомендується використання матер'яних та гумових гофр, які повністю закривають ковзаючі поверхні. Це призводить до скупчення бруду, вологи та пилу на ногах вилки, окрім цього не видно ступінь забруднення ніг.
Пружинно-еластомірні вилки потребують лише своєчасної змазки пильників штанів. Для цього потрібно витягнути ноги з штанів, очистити пильники, закласти консистентну змазку та зібрати все це назад. Для кращої роботи можна залити рідке мастило 5-10W в штани через нижні отвори гвинтів.
Пружинно-масляні вилки вимагають регулярну заміну масла в демпфері та штанах. В’язкість масла і його рівень в демфері визначені виробником конкретної вилки, тому, перш за все, потрібно керуватись офіційними інструкціями та сервіс-кітами. Використання сторонніх витратних матеріалів позбавляє Вас гарантії на вилку та може прискорити зношення деталей. Регулярно замінюючи мастило і сальники з пильниками, Ви подовжуєте термін служби вилки на довгі роки.
Якщо у Вас повітряна вилка, то обслуговування її зводиться до заміни змазки деталей, які піддаються тертю, та підтримці необхідного тиску за допомогою спеціального вилочного насоса. Накачувати вилку варто з урахуванням необхідного Sag – 20% для крос-кантрі, 20-30% для трейла та ендуро, 30-40% для фрірайда та даунхіла.
